Розстрочення податкового боргу

Законом України від 21.12.2000 № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено порядок розстрочення чи відстрочення податкових зобов’язань.

Наказом Державної податкової адміністрації від 18.09.2001 № 378 затверджено Порядок розстрочення та відстрочення податкових зобов’язань платників податків.

Але, відповідно, у ст. 62 Закону «Про бюджет України на 2009 рік» заборонено у поточному надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобов’язань суб’єктів господарювання за податками і зборами (обов’язковими платежами). Більше того, аналогічні положення щодо заборони відстрочення податкових зобов‘язань суб‘єктам господарювання за податками і зборами містяться в Законах України про державний бюджет в 2006, 2007 і 2008 роках.

Можливо необхідно було б на цьому поставити крапку в питанні щодо розстрочення податкового боргу. Вочевидь, закони прийняті Верховною Радою, в яких містяться положення щодо заборони відстрочення податкових зобов‘язань суб‘єктам господарювання, мають певний сенс і право на існування. Така заборона унеможливлює корупційні схеми, коли за певних обставин між податковим органом та підприємством укладається договір про реструктуризацію податкового боргу. Але це тільки на перший погляд. На інший – в Україні склалася досить цікава ситуація щодо взаємовідносин «держава – підприємство»  і «підприємство – держава». Уряд країни (при цьому не обов‘язково йдеться про нинішній уряд, який очолює пані Тимошенко, а стосується всіх урядів, які були в незалежній Україні) проголошує підтримку підприємницької діяльності, лунають гасла щодо всебічного сприяння та розвитку, але насправді йде гра «в одні ворота». І ці «ворота» – підприємство. Давайте проаналізуємо це ретельніше.

Як вже зазначалось, в державних бюджетах України, починаючи з бюджету 2006 року і донині, забороняється надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобов’язань суб’єктів господарювання за податками, зборами (обов’язковими платежами).

Відповідно до Порядку випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 1997 року № 1104 зобов’язання щодо сплати податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України виникають у день оформлення вантажної митної декларації.

Норми Закону України «Про податок на додану вартість», що дозволяють особі надавати митним органам податковий вексель на суму податкового зобов’язання за податком на додану вартість, є загальними щодо вказаних правовідносин, проте перевагу при застосуванні закону мають спеціальні норми.

Відповідно до Листа Верховного Суду України від 21.04.2008 № 21-7/2008: «Норма статті 63 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» про заборону надання відстрочок щодо термінів сплати податкових зобов’язань поширюється на правовідносини щодо погашення податку на додану вартість на митному кордоні шляхом пред’явлення податкового векселя і як спеціальна норма має перевагу при застосуванні, а отже, погашення податку на додану вартість шляхом пред’явлення податкового векселя у 2008 році заборонено.

Таким чином, наявність норми в державному бюджеті країни щодо заборони відстрочення податкових зобов‘язань суб‘єктам господарювання негативно впливає на імпортні операції в країні. Особливо негативно, вона позначається на промислових підприємствах, які здійснюють виробництво продукції із імпортної сировини.

Як резюме до всього вищезазначеного хотілося б порадити законодавцям при прийнятті нормативних актів враховувати всі можливі наслідки їх прийняття. Приймаючи нормативний акт законодавцям слід ретельно розглядати весь законодавчий пласт. Виграючи в боротьбі з корупцією не слід ускладнювати і без того нелегке життя підприємств під час економічної кризи.